Новина про завершення «гірницької» кар'єри Ігора Дуляя і Маріуша Левандовскі стала несподіванкою для багатьох. Проте, сьогодні прес-центр «Донбас Арени» був вщент заповнений!
 
З футболістами прийшли попрощатися керівництво і працівники клубу, журналісти і, звичайно ж, уболівальники. Вони пам'ятають немало феєричних матчів Ігора і Маріуша у складі нашої команди. Вони пам'ятають, як Левандовскі завоював собі славу фахівця з «Динамо» після власних блискучих голів у ворота самого непримиренного суперника «Шахтаря». Вони пам'ятають, як в сезоні - 2004/2005 кияни ридали, коли перший гол в їх ворота забив чудовий Маріуш, а другий, переможний − боєць і трудяга Ігор Дуляй.

Ігор і Маріуш віддали всі свої сили і майстерність в ім'я завоювання «Шахтарем» престижних кубків і нагород, у тому числі і самого значущого трофея в історії клубу − Кубка УЄФА. На двох Левандовскі і Дуляй присвятили «Шахтареві» 15 з гаком років свого життя і провели 468 офіційних матчів. З таким підсиленням ПФК «Севастополь» може скрутити і кримські гори, а в чемпіонаті України − так просто гріх не боротися за найвищі місця.

Крім того, сьогодні на “Донбас Арені” зародилася нова традиція. Тепер футболістам, що покидають «Шахтар», з рук головного тренера вручатимуться іменні футболки, на яких замість номера буде нанесена цифра, що означає кількість зіграних матчів у складі нашого клубу. Ось і Мірча Луческу під загальні овації презентував Маріушу Левандовскі футболку з 275 номером. Така ж, але з цифрою 193, буде обов'язково передана Ігору Дуляю. А Маріушу був вручений шикарний букет з 31 троянди помаранчового кольору, що символізує 30 голів поляка у складі «Шахтаря» плюс 1 − авансом на майбутнє.

Прощальну прес-конференцію відвідав і син Мірчи Луческу Разван. Після завершення заходу він вже безпосередньо на футбольному полі дуже тепло поспілкувався з тепер вже екс-гравцем «Шахтаря». На закінчення Маріуш на трибунах «Донбас Арени» сфотографувався з уболівальниками, що зібралися, які потім ще довго не відпускали поляка, − дякували за час, проведений в Донецьку, напучували на нові звершення. А проводили Левандовскі із стадіону тривалими оплесками.