Дата народження: 1 липня 1986 р.

Місце народження: Львів

Місце проживання: Львів

Сімейний стан: неодружений

Освіта: 2003-дотепер. Львівський Національний університет імені Івана Франка (факультет журналістики).

Робота: за час навчання в рідному університеті (а він невпинно наближається до завершення) підзаробляв на найрізноманітніших роботах. Вже навчаючись на першому курсі робив спортивну сторінку у львівській газеті «Суботня пошта». Після цього в силу обставин мандрував іншими галузями: працював дизайнером у газеті, оператором у контакт-центрі (до речі, досі зі сміхом згадую той робочий день, коли я обдзвонював абонентів для того, щоб провести якесь анкетування, і потрапив на чоловіка, який дивився матч російської футбольної прем’єр-ліги — так і проговорили з ним більш ніж годину - він відповідав на питання анкети та паралельно коментував мені футбол), продавав фотоапарати і навіть реставрував меблі. Зовсім недавно зрозумів для себе, що хочу більш серйозно зайнятися журналістикою, внаслідок чого взяв участь у конкурсі футбольних коментаторів, який проводила Прем’єр-ліга.

Дебют як телекоментатора: 21 березня 2009 р. (ФК «Львів» − «Металург» (З)
Найбільш пам’ятні телевізійні ефіри: перший ефір, мабуть, надовго запам’ятається.
Про себе: я виріс у будинку, одразу навпроти якого розташовувався (і досі розташовується) справжнісінький футбольний стадіон. Це значною мірою визначило те, ким я є.

Ідеал коментатора: у кожного хорошого коментатора є своя ізюминка. Але зібрати ці всі ізюминки в один ідеал — те ж саме, що влаштовувати матчі футбольних збірних світу — виходять цікаві команди, але у них розмивається індивідуальність кожного виконавця.

Улюблений футболіст: і досі, як дивовижну казку дитинства, згадую літо 1994 року, коли у США відбувався Чемпіонат світу з футболу. Там грали багато феноменальних футболістів: Марадона, Ромаріо, Баджо, Бергкамп, Стоїчков, Матеус — всіх не перелічити. Проте мені, малому хлопцеві, чомусь подобалась збірна Швеції (можливо підсвідомо вболівав за синьо-жовті кольори), в якій тоді блискуче грав Томас Бролін. Саме Бролін, якого зараз згадую як якогось чарівного казкового героя, був першим моїм футбольним кумиром. Після цього подобалась гра багатьох футболістів. Із тих, хто зараз на виду, можу насамперед виділити Хаві Ернандеса із Барселони — дивовижний футболіст.

Улюблений тренер: Валерій Лобановський, Ернст Хаппель, Теле Сантана.

Улюблений футбольний клуб: а немає його! Завжди більше вболівав за певні тактичні мудрування.

Життєве кредо: звучить приблизно так − «Той на гору не зійде, xто лиш про височінь її говорить».

Захоплення: спорт, кіно, література, подорожі…

Контактувати зі мною: orestpater@gmail.com